понеділок, 22 квітня 2013 р.

Козаки Поділля

Кількома постами раніше я обіцяв зупинитись на цій темі детальніше. Почалося все ще кілька років тому. Ми з друзями раз в тиждень - раз в два тижні ходили їздити верхи на одну ферму. Нас ніхто не вчив як це правильно робиться, але ми по трохи розібралися що до чого і більш-менш в сідлі сиділи. Але час йшов, змінились умови і їздити на фермі ми більше змоги не мали.
І от я отримую шанс виступити на фестивалі "Середньовічний Хотин" в ролі вершника.  Був дуже радий цій події, хоча серйозно хвилювався. Досвіду бою верхи не мав взагалі, та й перерва після моєї останньої поїздки верхи складала десь півтора роки.

Приїхали у Хотин ми із запізненням. Поки розпакували речі і одягли обладунки, кінна програма вже розпочалася. Я прибіг на ристалище, де вже виконували вправи російські бійці та попросив дати мені коня. Мене лише перепитали, чи я добре їжджу верхи. Я з упевненістю заявив, що добре, сів на єдиного вільного коня та почалось...




Пізніше виявилось, що цього коня звати Абрек і саме його залишили в запасі, бо він дуже буйний та швидкий...
Фестиваль відбувався чотири дні. Я до цих пір не розумію, як мені вдалося відвоювати всі чотири дні. Були такі моменти, що мені хотілося все кинути і залишити ці змагання, зняти обладунок, одягнути шорти і футболку та поїхати звідти геть. Та якось залишився ...

Познайомився я там з хлопцями та дівчатами, що надали своїх коней для проведення фестивалю. Взнав, що всі вони є учасниками кінного театру "Козаки Поділля", яки очолює Бунько Ілля Ілліч. Там ми потоваришували і я мав честь бути запрошеним до козаків на конюшню, щоб трохи підтягнути свій рівень верхової їзди. Бо, як я дуже скоро зрозумів, моїх знань та навичок занадто мало, щоб я міг добре виступати та складати конкуренцію російським бійцям.
Таким чином, по закінченні фестивалю у Хотині, я почав займатись на конюшні разом із козаками. Спочатку просто їздив, вдосконалюючи елементарні навички та укріплюючи м'язи, а згодом почав вчитись виконувати вправи з джигітовки, бо дуже подобалось, як це вдається хлопцям та дівчатам. І ось так я вже майже рік виїжджаю коней із козаками, їздимо разом на виступи та концерти.

Ну і на додаток трохи фото з нашої справи.