четвер, 8 серпня 2013 р.

І знов я пропав із блогу на декілька місяців.

У двох словах розповім, що було за цей період, щоб закінчити розпочату раніше тему із лицарями.
Цього року я зібрав хлопців, що розуміються на конях та бойовому мистецтві і очолив таку собі збірну України на фестивалі "Середньовічний Хотин 2013".
Зупинятись на деталях не стану. Скажу лише, що було важко та видовищно. Нам протистояли дві команди з Москви та Петербургу, в кожної за плечима 5-10 років практики в таких боях.



Ми ж виїхали на поле битви і зі всіх наших бійців невеличкий досвід кінного бою мав лише я...
Спочатку ми зійшлися зі збірною Петербургу та програли з невеликим відривом.
Другий бій був зі збірною Москви. Тут ми вже більш-менш розуміли що потрібно робити, яка тактика працює, а яка ні і нам вдалося виграти у москвичів.
Так ми посіли друге місце в командному заліку.
Після цього були ще поодинокі турніри. Я виграв турнір на снарядах, а Євген, наш боєць, зайняв друге місце в кінному лучному турнірі.
Ну і декілька фото про те, як все було.

  Тут я ламаю спис об воїна Вовка. Хороший московський боєць.

Кінне меле. Масовий кінний бій, в якому вправне володіння конем являється запорукою успіху в поєдинку. Команда стає переможцем, коли в сідлі не залишається жодного суперника. Тут я витягую із сідла московського бійця.

Олег. Стрийський хлопець. Влучний удар по капустині.

Переламаний спис - плюс 5 балів команді.

Метання сулиці. На ділі влучити важче, ніж здається зі сторони.

Ця дівчина із хлопцем приїхали чи то з Тернопільської області, чи то з Івано-Франківської. Підійшли, познайомились, розпитувались про нелегку лицарську участь))). Ми з ними довго спілкувались. Було надзвичайно приємно, що людям цікаве те, чим я займаюсь, цікава справа, якою я живу.